Michael Jackson – Greatest Hits (2CD, Digipak) (CD Audio)

CD1:
01. Scream (4:37)
02. Bad (4:06)
03. Black Or White (4:14)
04. Billie Jean (4:53)
05. The Way You Make Me Feel (4:56)
06. Earth Song (6:44)
07. Thriller (5:56)
08. Remember The Time (4:00)
09. Smooth Criminal (4:15)
10. Ghosts (5:11)
11. The Girl Is Mine (3:42)
12. They Don’t Care About Us (4:43)
13. Dirty Diana (4:39)
14. Beat It (4:18)
15. Give In To Me (5:29)
16. Rock With You (3:23)
17. Leave Me Alone (4:39)

CD2:
01. Thisis It
02. Jam (5:39)
03. Blood On The Dancefloor (4:14)
04. Another Part Of Me (3:54)
05. Stranger In Moscow (5:44)
06. Blame It On The Boogie (3:30)
07. Wanna Be Starting Something (6:03)
08. Liberian Girl (3:50)
09. Who Is It (6:35)
10. You Rock My World (5:37)
11. Heal The World (6:24)
12. I Just Can’t Stop Loving You (4:13)
13. In The Closet (6:32)
14. You Are Not Alone (5:45)
15. Dangerous (6:59)

Стиль: Pop

Майкл Джо́зеф Дже́ксон (англ. Michael Joseph Jackson; 29 серпня 1958, Гері — 25 червня 2009, Лос-Анджелес) — американський співак, автор пісень, музичний продюсер, аранжувальник, танцюрист, хореограф, актор, сценарист, філантроп, підприємець. Найуспішніший виконавець в історії поп-музики, відомий як «Король поп-музики», володар 15 премій Греммі та сотень інших премій. 25 разів занесений до Книги рекордів Гіннеса. Кількість проданих у світі записів Джексона (альбомів, синглів, збірок тощо) становить 1 мільярд копій. У 2009 році офіційно визнаний Легендою Америки та Іконою Музики. Майкл Джексон зробив значний внесок у розвиток популярної музики, відеокліпів, танцю та моди.

Джексона також називають Королем музичного відео. Стів Хей з Allmusic спостерігав, як Джексон перетворив кліп на витвір мистецтва через складні сюжетні лінії, танці, спецефекти і появу знаменитостей в епізодичних ролях, одночасно руйнуючи расові бар’єри. До «Трилера» Джексон марно намагався пробитися на MTV нібито тому, що він афроамериканець. Тиск з боку CBS Records переконав MTV почати показувати «Billie Jean», а потім «Beat It», що призводить до тривалого партнерства з Джексоном, а також допомагає іншим чорношкірим музикантам отримати визнання. Співробітники MTV заперечують расизм у своїх показах або тиск, щоб вони змінили свою позицію. MTV стверджує, що вони грали рок-музику незалежно від раси.

Популярність його відео на MTV допомогла поставити відносно молодий канал «на карту»; увага на MTV змістилася в бік поп і R&B. Його виступ на «Мотаун: вчора, сьогодні, назавжди» змінив рамки живого шоу на сцені; «Те, що Джексон виконував синхронно „Billie Jean“, саме по собі не є екстраординарним, але факт, що це не змінило враження від виступу екстраординарним, чи був це виступ наживо чи синхронно, це не впливає на аудиторію», створюючи тим самим епоху, в якій артисти відтворюють образи музичного відео на сцені. Такі короткі фільми, як «Трилер», в основному залишалися унікальними для Джексона, в той час як танець танцювальної групи в «Beat It» неодноразово копіювали. Хореографія «Трилера» стала частиною глобальної поп-культури, копіюючись всюди, від індійських фільмів до в’язниці на Філіппінах. Короткометражний кліп «Трилер» відзначений підвищенням рівня музичних кліпів і був названий найуспішнішим музичним відео, що коли-небудь потрапляло до Книги рекордів Гіннеса.

У 19-хвилинному відео на пісню «Bad» — режисер Мартін Скорсезе — Джексон почав використовувати сексуальні образи і хореографію, не бачену раніше в його роботі. Час від часу він захоплював або торкався грудей, тулуба і промежини. Відповідаючи на питання Опри в інтерв’ю в 1993 році про те, чому він хапається за промежину, він відповів: «Я думаю, це відбувається підсвідомо», і він описав це як те, що не було заплановано, а скоріше як те, що було викликано музикою. «Bad» отримав неоднозначну реакцію від шанувальників і критиків, журнал «Time» назвав його «ганебним». У фільмі також показаний Веслі Снайпс, в майбутніх кліпах Джексона знаменитості будуть часто отримувати епізодичні ролі. Для «Smooth Criminal» Джексон експериментував з інноваційним «антигравітаційним нахилом» у своїх виступах. Цей маневр вимагає спеціального взуття, на яке він отримав патент США № 5255452. Хоча відео на пісню «Leave Me Alone» не було офіційно випущено в США, в 1989 році воно було номіновано на три нагороди Billboard Music Video Awards; в тому ж році воно отримало нагороду «Золотий Лев» за якість спецефектів, використаних в його постановках. У 1990-му році «Leave Me Alone» виграв Греммі як найкраще музичне відео, коротка форма.

Він отримав нагороду MTV Video Vanguard Award в 1988 році і нагороду Артист Десятиліття MTV Video Vanguard Award в 1990 році на честь досягнень у його мистецтві в 1980-х роках, а в 1991 році перша премія була перейменована на його честь. «Black or White» супроводжувалася суперечливим кліпом, прем’єра якого відбулася 14 листопада 1991 року одночасно в 27 країнах, за оцінками, аудиторія склала 500 мільйонів чоловік, найбільша з тих, хто коли-небудь дивився музичне відео. Показані сцени були витлумачені як такі, що мають сексуальний характер, а також як зображення насильства. Образливі сцени в фінальній частині 14-хвилинної версії були відредаговані, щоб запобігти забороні на відео, і Джексон вибачився. Поряд з Джексоном, у кліпі брали участь Маколей Калкін, Пеггі Ліптон і Джордж Вендт. Ця робота допомогла впровадити морфінг як важливу технологію в музичні кліпи.

Після смерті Майкла нерідким явищем стали флешмоби на його честь. Флешмоби пам’яті Джексона своїми масштабами і періодичністю проведення вийшли за рамки звичайних фан-мобів і започаткували зовсім новий, унікальний рух. Ці флешмоби відрізняються від звичайних, вони не відповідають правилам класичного мобу, також як і фан-моб учасники даного мобу одягнені в атрибутику і одяг Джексона, тим самим копіюючи його стиль. Вся хореографія і рухи копіюють рухи Майкла Джексона. Музика даного флешмобу обов’язково повинна бути підібрана з репертуару Майкла. В основному хореографія даного мобу взята з оригінальної хореографії Джексона, але іноді полегшується або просто змінюється, так як вона дуже складна для повторення її непрофесіоналами.

8 липня цього ж року — у Стокгольмі, спочатку на площі Сергеля, а через кілька годин на проїжджій частині біля готелю Stureplan — 300 танцюристів виконали постановку під хіти Майкла (причому хореографія була розучена за 1,5 години до виступу). Стокгольмський флешмоб, організований Bounce Streetdance Company, підхопили фани з Амстердама. І 19 липня — 1000 амстердамських шанувальників людини-легенди пройшлися найбільшими площами цього міста з Джексонівським «Thriller». 27 липня о 12 годині дня дитячий колектив «відкрив» монреальський флешмоб. Також у списку міст, які підтримали ідею шведських ентузіастів, значаться: Москва, Нью-Йорк, Торонто, Чикаго, Тайчжун, Париж, Баку, Х’юстон, Лондон, Хельсінгборг, Тюбінген, Таллінн, Сан-Франциско, Гонконг, Голлівуд, Бішкек, Алмати, Астана — і це не повний список. Світова танцювальна спільнота вирішила висловити свою вдячність великій людині — Майклу Джексону — за його творчість, яка зробила неоціненний внесок у цю сферу мистецтва. По всьому світу набирає обертів данс-рух, присвячений пам’яті артиста. Відеоролики мобів почали набирати популярність на відомих інтернет-порталах, зокрема YouTube, Твіттер, ВКонтакте тощо.

У Мехіко в танці під композицію «Thriller» взяли участь 12937 осіб. Як висвітлювалося в пресі — це була спроба організувати наймасовіший танець Майкла Джексона, за що він і потрапив на сторінки рекордів Гіннеса.