David Bowie – The Rise And Fall Of Ziggy Stardust And The Spiders From Mars (1972) (CD Audio)

01. Five Years (4:42)
02. Soul Love (3:33)
03. Moonage Daydream (4:37)
04. Starman (4:16)
05. It Ain’t Easy (2:57)
06. Lady Stardust (3:21)
07. Star (2:47)
08. Hang On To Yourself (2:38)
09. Ziggy Stardust (3:13)
10. Suffragette City (3:25)
11. Rock ‘N’ Roll Suicide (2:57)

Bonus Tracks
12. John, I’m Only Dancing (Previously Unreleased Mix) (2:43)
13. Velvet Goldmine (Single B-Side) (3:09)
14. Sweet Head (Previously Unreleased Track) (4:14)
15. Ziggy Stardust (Previously Unreleased Original Demo) (2:35)
16. Lady Stardust (Previously Unreleased Original Demo) (3:35)

Стиль: Glam Rock

The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars (частіше скорочується до Ziggy Stardust, «Зліт і падіння Зіггі Стардаста і Павуків з Марса») — п’ятий студійний і перший концептуальний альбом британського музиканта Девіда Боуї, виданий у 1972 році. Диск досяг п’ятого місця в хіт-параді Великої Британії і 75-го — в американському чарті журналу Billboard. Однойменний фільм був зрежисований документалістом Донном Аланом Пеннібейкеромruen в 1973 році, пізніше фільм був перевиданий до 30-річного ювілею альбому. Альбом посідає 35-те місце в списку Rolling Stone «500 найвидатніших альбомів усіх часів».

В альбомі представлена, хоча і поверхнево, історія рок-н-рольного персонажа на ім’я «Зіггі Стардаст». Зіггі Стардаст — це людиноподібний марсіанин, який намагається подарувати людству послання надії протягом тих п’яти років, які він провів на Землі. Зіггі є типовою рок-зіркою: він сексуально розкутий, вживає наркотики і сповідує філософію миру і любові, але в підсумку він руйнує себе надмірностями наркотиків і сексу і гине від рук натхнених ним фанатів.

Девід Боуї спочатку хотів адаптувати концепцію бродвейських мюзиклів для року, створивши зірку, яка мала об’єднувати складові елементи обох жанрів. Для забезпечення більшої театральності своїх постановок Боуї використовував методи, з якими він познайомився, будучи актором у трупі танцюриста і міма Ліндсі Кемпа, який також був відповідальним за хореографію Зіггі та його групи під час їхніх концертів.

В інтерв’ю Боуї зізнався, що в реальному житті натхненням для образу Зіггі став Вінс Тейлор, з яким він познайомився після періоду депресії через зловживання алкоголем і наркотиками. Вінс стверджував, що знає місця, де приземлялися НЛО, а на концертах оголошував себе реінкарнацією Ісуса Христа і вважав себе чимось середнім між прибульцем і богом. Тейлор створив собі імідж, перебуваючи під сильним впливом Елвіса Преслі, в 1959 році він досяг значного успіху з синглом «Brand New Cadillac», пізніше The Clash записали свою версію цієї пісні (альбом London Calling). Виступаючи на концертах, Тейлор виходив на сцену, одягнений у чорну шкіру, з макіяжем на обличчі і рухався стрибкоподібно. Хоча Тейлор був лише однією зі складових частин персонажа, в тексті є натяки на Джимі Хендрікса («грає лівою рукою… глузує з того, що ми були вуду» — англ. «played it left hand … jiving us that we were voodoo»; Хендрікс був лівшею, вуду — натяк на пісню «Voodoo Child»). Також на образі цього персонажа залишили свій відбиток музикант Legendary Stardust Cowboyruen і японський дизайнер Кансай Ямамотоruen, який проектував костюми, які Девід носив під час турне. У 1990 році в інтерв’ю журналу Q Боуї пояснив, що ім’я Зіггі він придумав, коли йшов на поїзд повз ательє з вивіскою «Ziggy’s», йому сподобалася назва, тому що вона звучала «як Іггі (Іггі Поп), але це була назва ательє, і я подумав, добре, вся ця штука буде про одяг, це стало моїм власним невеликим жартом. Таким чином, Зіггі Стардаст був справжнім збірником речей». До того ж, це було «одним з небагатьох християнських імен, яке я зміг знайти на букву Z», сказав співак журналу Rolling Stone. Крім того, воно співзвучне з іменами Іггі та Твіггі, які були друзями музиканта. Деякі джерела припускають, що походження імені пов’язане з Марком Боланом, який планував назвати свою групу «Zinc Alloy», перш ніж зупинився на T. Rex. У цьому випадку, Зіггі став поєднанням Z з Zinc (цинк) і Іггі.

«Stardust» походить від псевдоніма одного з колег Боуї, кантрі-співака на ім’я Норман Карл Одем — The Legendary Stardust Cowboy (вони записувалися на одному лейблі). Боуї виконав кавер-версію його пісні «I Took a Trip (On a Gemini Spaceship)» тридцять років по тому, на альбомі Heathen.

Придумуючи андрогінний образ Зіггі, Боуї був натхненний макіяжем і постановками театру кабукі. Музикант співпрацював з модельєром Кансаї Ямамото, який створив весь концертний гардероб Девіда. Крім того, знаменитий палаюче-червоний малет був натхненний Ямамото — Боуї захотів зробити собі таку ж зачіску, побачивши фотографії в журналі Harper’s Bazaar, на яких японський дизайнер використовував перуки, що імітували гриву лева в стилі кабукі, для своїх моделей.

Крім інших глем-груп, таких як T. Rex або New York Dolls (які мали провокаційний імідж), іншими впливами на естетику Зіггі Стардаста були: недавній фільм «Механічний апельсин» і образ драг-квін, які часто відвідували студію Енді Уорхола. Туди Девіда привів Лу Рід незадовго до видання альбому. Пізніше, в інтерв’ю Вільяму Берроузу, співак так прокоментував свій візит до Уорхола: «Два роки тому (1972 р.) мене запросили відвідати його „Фабрику“. Ми приїхали, спочатку нас не хотіли пускати, не повірили, хто ми такі. Коли двері, нарешті, відкрили, я побачив Енді. Це було відразу після замаху на його життя. Уорхол нагадував живого мерця: жовта шкіра, перука жахливого кольору, маленькі окуляри. Я простягнув йому руку, а він відсахнувся, ніби я був схожий на крокодила. Енді дістав фотоапарат і зробив кілька кадрів. Розмова не клеїлася, але потім він побачив мої жовто-золоті черевики і сказав: «Де ви їх купили? Обожнюю таке взуття». Мої жовті черевики допомогли нам налагодити спілкування. Мені дуже подобається те, що робить Уорхол. Я вважаю, що його вплив на мистецтво величезний».

Знімок для обкладинки був зроблений фотографом Брайаном Уордом зовні будівлі «К. Вест» (англ. K. West), на 23 Хеддон-стріт, Лондон, W1 в січні 1972 року, за п’ять місяців до випуску альбому. Боуї був одягнений у зелений костюм, який на обкладинці був вручну розфарбований у синій колір. Зворотний бік оригінальної вінілової платівки містив інструкцію «Потрібно слухати на максимальній гучності», проте вона не була включена до перевидання альбому лейблом EMI в 1999 році. Поштове відділення на задньому плані (тепер бар «The Living Room, W1») було територією першого нічного клубу в Лондоні, «Cave of the Golden Calf», який відкрився в 1912 році.

Обкладинка альбому була обрана компанією Royal Mail серед десяти найкращих для серії поштових марок «Класичні обкладинки альбомів», випущеної в січні 2010 року. У 2012 році Гері Кемп з групи Spandau Ballet, давній фанат музиканта, відкрив меморіальну дошку на честь вигаданого персонажа Зіггі Стардаста; встановлення пам’ятної дошки на Хеддон-стріт в центральному Лондоні було приурочено до 30-річчя від дня «народження» Зіггі. Саме на цій вулиці в 1972 році було зроблено фото для обкладинки культового альбому Боуї, який перетворив його на постать світового масштабу. Знімок зробив нині покійний Брайан Уорд, як згадував фотограф у своїх мемуарах, спочатку планувалося зробити знімок всієї групи, проте музиканти відмовилися робити фотосесію на вулиці через погану погоду. У підсумку на фото був зображений тільки Девід в образі «космічного мандрівника» Зіггі Стардаста, що притулився до стіни зовні будівлі по Хеддон-стріт з гітарою в руках.

«Було холодно, йшов дощ, і я відчував себе актором. — Боуї про знімок для обкладинки».